Ти була мені іконою, божеством…
Я молився на тебе, вимолював,
та в руках твоїх був я веретеном…
І зараз як тоді, з душею голою…
Віддавав останнє що мав, до крихти,
до серця тремтіння, до подиху…
Тягну за собою минулого нитки,
обірвати не можу. І мороком
дні вкриваються, такі світлі і теплі…
Мені душу ще так не калічили,
болем й слізьми переповнені греблі,
вже знаю, ніщо не буває вічним…
Ти була мені іконою, божеством,
тебе ніби хрестик носив на шиї…
Дописана повість, зламалось перо,
не лишилось нічого, вже, навіть віри…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569314
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: Матвійчук