Липнева ніч. Глибока і м’яка.
Пітьма шугнула в закутки імлисті.
Пташиний гомін влігся у гілках.
Бездоння неба – в зорянім намисті.
І ми удвох. Окутані теплом
П’янкого літа і чаклунки-ночі.
Над нами небо розляглось шатром
І диво-зорі чари сиплють в очі.
Я сяйво срібне поглядом ловлю,
Твою присутність серцем відчуваю.
А ти шепочеш пристрасно: «Люблю!»
Уперше і навік – тепер я знаю.
Липнева ніч, овіяна добром,
У серці теплим спомином ясніє.
Оте «люблю» під зоряним шатром,
Не зраджене, ніколи не зміліє.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569277
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: Ірина Васильківська