Клич
Опустіли слова,
Відлетіла любов
І душа ледь жива
Сумно впала з оков.
Полонила журба
І притлумився клич,
Засурмила труба
І заводить у ніч.
Навкруги темнота,
Як початок кінця,
Манівцем простота
Затягнула сліпця.
Лиш пливе в далині
Кривий місяць серпом,
У сумній тишині
Упаде за селом.
Потихеньку, здаля
Запалає зоря,
Квіт народить земля
І заграють моря.
Защебечуть пташки,
Задзюрчить джерело,
День відгонить страхи,
Щоб в душі ожило.
Пролунають слова
І пробудять любов,
Заіскряться дива
В позолоті заков.
Тихий лагідний клич
Вже зове, не мине,
Щоби наново, в ніч
Погукати мене.
Навкруги темнота,
Як початок кінця,
Манівцем простота
Затягнула сліпця.
Лиш пливе в далині
Кривий місяць серпом,
У сумній тишині
Упаде за селом.
01 квітня 2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2015
автор: Микола Паламарчук