Усе мине, переболить
і холод неба, і печаль,
у серці знову задзвенить
моя квітнева пастораль...
Моє малесеньке дитя
до світу простягає ручки,
шумить по ріках ген життя,
а в полі - травами повзучки...
Ось він омут, може шанс
стрічати весну впоготові.
Яким же щедрим є аванс-
заграви неба веселкові...
Й на перехресті всіх доріг
збирати квіти, ну і власне
спинити зрештою свій біг
і закохатись в сонце ясне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568702
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2015
автор: Мандрівник