Сніг, що падатиме довкола чужих осель,
Ніч, в якій більше нічого, окрім твоїх очей,
І якби не час, який покотом – півбіди,
Я б залишився з тобою,
Хоча б ще на пів доби.
Але осінь моя – теракота/гончарний круг,
Сонце, яке сідає за діафрагми пруг,
Місяць, який линяє з мішковини,
Говори зі мною сліпою мжичкою,
По раз, але говори.
Окрім цієї відстані, чаїв і розмов,
Перелітних гарматних ядер, пташиних поров,
Звук розсікатиме ніч мою крізь бузок,
Нащо мені твоє тіло?
Дай мені ще казок.
Сірка гудить на заводах львівських земель,
Сніг падає довкола чужих осель,
І ранок приходить зморено мов чернець,
І ніч визбирує зорі – білих овець,
І присмерк тримається липко до
Наших зап’ясть,
На тобі трохи щастя,
На тобі трохи щастя,
Хто тобі, окрім мене,
Ще дасть?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568345
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин