Аж солодко від весняного цвіту,
Що вишням коси біло переплів!
Вже й у черемхи закипають віти.
Сад у духмяних пахощах замлів.
Яка чудова сонячна ця днина!
Бджолиний рій у спіненім гіллі.
Мов у фаті весільній, – горобина.
Синиці розбивають кришталі.
...Щорік весна приходить і буяє,
Хоч зими лютим холодом печуть.
Благословенне те, що не вмирає.
У цьому є життя найвища суть.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568078
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2015
автор: Ірина Васильківська