Присвята

Я  дякую  долі,  яка  мене  з  вами  звела.
І  світ  по  мудрішав,  позбувшись  тенет  камуфляжу.
Я  лише  торкнувся  ції  благодатної  чаші  –
І  миттю  відчув  незрадливу  відвагу  крила.

Яке  вже  пізнало  могутню  невтоленність  вітру,
Яке  в  апогеї  велично-яскравих  орбіт
Завжди  прихиляло,  стражденна  Вкраїно,  тобі
І  лагідне  небо,  і  вдячністю  серце  зігріте.

Обшир  небосхилу,  якому  немає  кінця,
Снага  молода  у  душі  і  розвеснених  строфах…
І  руки  розводить  у  подиві  ціла  епоха,
І  я  уклоняюсь  невтомному  дару  творця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568073
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.03.2015
автор: stawitscky