Я дякую долі, яка мене з вами звела.
І світ по мудрішав, позбувшись тенет камуфляжу.
Я лише торкнувся ції благодатної чаші –
І миттю відчув незрадливу відвагу крила.
Яке вже пізнало могутню невтоленність вітру,
Яке в апогеї велично-яскравих орбіт
Завжди прихиляло, стражденна Вкраїно, тобі
І лагідне небо, і вдячністю серце зігріте.
Обшир небосхилу, якому немає кінця,
Снага молода у душі і розвеснених строфах…
І руки розводить у подиві ціла епоха,
І я уклоняюсь невтомному дару творця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568073
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.03.2015
автор: stawitscky