***

Ідіть  вперед,  ідіть  до  чогось  кращого!
Не  стійте  у  болоті  тім
заблудшого  й  пропащого

І  не  пекуче  сонце  щоб,
Й  не  заметіль  холодна  та,
Не  змусили  сказати  стоп,
В  дорозі,  де  добро  -  мета!

Щоб  впавши  віри  не  згубить
Й  самому  не  розсіяться.
Життя,  воно  ж  лише  на  мить,
Яка  пройде  й  розвіється.

Я  знаю  в  кожного  в  душі,
У  душах  тих  незламаних
Луги  ромашок  й  споришів,
Й  обіймів  теплих,  маминих.

Чому  ж  забули  те  тепло?
Чому  ж  добро  не  сієм  ми?
Бо  ж  нам  призначено  було
Прийти  в  цей  світ  людьми....людьми

Бо  прийде  час,  і  згасне  день
І  ранок  не  наступить  знов
Й  чи  ́матиме  щось  значення?
Так,  подарована  любов!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567847
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2015
автор: Аліна М.