Мені здається, що в Росії
Вже не залишилось людей.
То лиш фантоми під наркозом
Блукають без думок, ідей.
Вони підсіли на наркотик
Х..залежність і рашизм.
І полетіли в давній спокій
На тридцять років в СССР.
Вони не бачать і не чують,
Лише виконують наказ.
А думать треба головою,
Вона для того на плечах.
А матері не мають болю
І не голосять на весь світ.
Попродали синів в неволю
Смерті, за путінські рублі.
Мовчать...рахують гроші...
Складають плани...гарно все.
Не чути крику, не голосять...
Чи серце в грудях у них є?
О Боже! Поверни свідомість
І посели в їх душі жаль.
І дай їм голос...голос...голос...
І очі зрячі...і печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2015
автор: Зоя Журавка