Полісся моє, ти рідний мій краю
Де пахне дитинством усе навкруги
Не знаю на світі я кращого раю
На душу лягли в мене ось ці рядки.....
Тут кожна стежина в лице мене знає
Усе таке рідне, й таке дороге
Аж ген бач доріжка, простяглася до гаю
І сонце над краєм встає золоте!
Ген вітер-- чугайстер, ворушить покоси
Смагардами іскор роса виграє
Вона у людини нічого не просить
Й життєву наснагу усю віддає....
Літа відлітають, як пушинки з кульбаби
Вже осінь життя, жовтий лист опада
Вертаюся подумки , до свого краю
Й невимовний сум, душу знов огорта.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567581
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Олег М.