А я не можу без очей твоїх, не можу.
Весняні пута загорнули й затягнули вмить,
Пробили кам'яну стіну й зламали огорожу,
Затягнута петля, душа на вішалці висить.
Та все здається як завжди,
Односторонна і така банальна мука.
Напевно, не досягну своєї я мети.
Але ніколи не скажу до тебе "Сука"
Минула осінь, пролетіла вмить зима,
Біль і надія вже зліпились купи.
Можливо...ну можливо, змінить щось весна?
Та ні, лиш виглянуть назовні мої трупи.
Я безліч раз вже був душевно вбитий,
Зарізаний і розчленовий до кісточок.
Шлунковий сік стікає по душі, розлитий,
Навіщо знову прагну до зірок?
А я не можу, я просто не витримую без тебе,
Постійно манить і притягує твоя душа.
І як же важко...мені тебе так треба,
Будь ласка, не ставай мені чужа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567394
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Тринадцятий невдаха