Калина (билина) (Н. А.)
За селом у долині
Схилившись у воду
Задивилась калина
На свою дивну вроду
Скажи мені калино
Чого ти похилилась
Чи згадала людину
З котрою любилась
Скажи нам калино
Що сталось з тобою
Хто тебе кинув
Поділися журбою
Розказала калина
Калина червона
Мені свою билину
Як кохала вона
Я колись була
Молодая дівчина
А тепер стала
У лузі калина
Була нещаслива
Перша любов моя
Доля нас розлучила
І ми вже не двоє
Червона калинка
В сльозах прошептала
Як своїй половинці
Серце і душу віддала
Віддала серце і душу
Свою в чужі руки
Тепер терпіти я мушу
Оці тяжкі муки
Я вже не знаю
Хто мені допоможе
Зглянься благаю
Наді мною Боже
Хай знає кожен
Яке то страждання
Прошу Тебе Боже
Верни моє кохання
Червона калина
Стоїть в лузі гнеться
Вода в річці плине
А любов не вернеться
Любов не вернеться
Її вже немає
Серце з грудей рветься
Розради шукає
Але не знаходить
Якої-небудь утіхи
Розплата приходить
За молодості гріхи
Поки є сила волі
Благати не стану
Не сип мені солі
На і так болючу рану
Калина сказала
Що не може так більше
Вона ще не знала
Потім буде ще гірше
І зронила калина
На холодну землю
Сльози дві як перлини
Кохай Мішу Нелю
Люби її поки можна
Любити і жити
Адже може не кожна
Твій respect заслужити
Воноа твоя подруга
Вона найгарніша
Не потрібна тобі друга
Не потрібна тобі інша
Не віддай її нікому
Адже вона така єдина
І кінець на тому
Мовила калина
Життя моє пропало
Сказала і змовкла
А з неї обпало
Листя пожовкле
Автор: Стан Михаил, г. Мукачево, 9 июня 2009 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2015
автор: Міша Стан