Хто необачно мріє про тишу,
Голосу дару втратити може,
І німотою скараний буде,
Більше нікому слова не скаже.
І замикає усі кордони,
Надійна варта, а нині пастка,
Звучати пісня не буде більше,
Ніхто не знає, що наболіло.
Така розплата за пута страху.
Такий то вибір за недовіру?
Тамує спрагу тоді зневіра,
І залишає одну самотність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567132
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Траяна