Коли стає колишнім друг -
Ти не тримай, так треба, відпусти!..
Серед життєвих чорно-білих смуг
Бува, горять-руйнуються мости...
Душа болить: не допоміг,
Не втримав... Зникло, впало небо,
Але ж хотів, тримав!.. Не зміг,
А жити ж далі якось треба...
Коли колишнім друг стає -
Навколо пусто, неприємно-дивно...
При зустрічі, як руку подає, -
Моїй душі щемливо-тоскно, зимно...
Потисну... Та тепер далеко
До спільних радощів і бід...
Моя душа тікає, як лелека,
Від серця, у якому чорний лід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567103
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: Анатолій В.