Я вплітала слова у вінки,
Той вінок дарувала кожному,
Хто приходив слухать рядки,
Змін хотіла у світі тривожному.
Я співала мелодію серця,
Про кохання, розлуку і біль.
І про тугу, що душу нестерпно
Розриває на безліч шматків.
Я читала про біль материнський
І про сльози, й тужливі пісні,
І молитву за рідну країну,
І синів, що десь там, на війні.
А той біль проростав в мені словом,
Вирував і летів у світи.
Бунтував, усміхався ранково
І лягав в мелодійні рядки.
Говорила про долю, кохання,
І про край, що так щиро люблю.
Щоб почули, що я Українка.
Українкою я і помру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2015
автор: Зоя Журавка