Беззахисна старість на лавці сиділа,
Старенька хустина на ній і пальто.
Життя круговертю навколо летіло,
Самотність старечу не бачив ніхто.
Сиділа на лавці беззахисна старість…
А пам'ять вертала в минулі роки.
Згадалося все їй: і розпач, і радість,
Снували, роїлись, як бджоли думки.
Як тяжко жилося їм, як бідувалось.
Бувало від втоми валилися з ніг.
Дітей піднімали, а ще ж будувались.
Пройшли їхні долі не мало доріг.
Життя пролетіло, незчулась як сталось,
Що стала вона непотрібна, сама.
Сиділа на лавці беззахисна старість…
І душу скувала зрадлива зима…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566542
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: Наталка Долинська