В лісі я шукаю спокою й розради,
У дерев прохаю мудрої поради…
Він мене щоразу пестить і леліє,
Краще за людину вислухати вміє!
Всі свої проблеми в лісі залишаю,
Всі турботи й болі тут я забуваю…
Ліс лікує душу, зцілює недуги,
Тільки не прощає дикої наруги!
Он скрипить смерека, журиться ялина
І зітхають тяжко туя і модрина,
Дуб столітній сумно віти опускає –
І зловісно вітер свище-завиває…
Знає ж бо вітрисько: стане панувати,
Якщо ліс не будуть люди шанувати!
Що ж то за Карпати – безлісисті гори?! –
На ганьбу – вкраїнцям, природі – на горе…
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566330
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: РОЯ