Старі стежини, ходжені й забуті,
Ромашками уквітчані, святі...
А щось підказує, що так не має бути,
В душі від дум буяє заметіль.
Все так пірнає в невідь, тлін, пройдешнє,
А що лишилось ось на цих стежках,
Що серцю близько - і нічне, і денне?
Тепер лиш тінню, наче в синіх снах...
Як оцінити, що дорожче злата,
Що знов і знов, як вогник тліє, ген?...
Світ давній, як під образами ладан.
Тепер, як дивний півзабутий сленг...
13.03.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566288
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: Променистий менестрель