Дивися… Бачиш? Уже не плачу… А тільки подих
здригає хвилями почуттів надгусте повітря.
Небесні крани злили з системи і сльози, й воду
крізь призму душ, крізь мою любов, через болю сито.
Уже не плачу… Бо вже весна розливає небо…
таке прозоре, таке блакитне …Безмежна синь!
І хочу жити. Хоч ще болить і навиліт серце,
Хоч цілу ніч за скляними ґратами знову снив.
Все буде добре, а може й краще… Сміюся… Бачиш?
Нехай цей сміх мою душу знов роздирає вщент.
Ранкові роси лягли на личко. Та я не плачу,
а тільки тихо тобі на руки проллюсь дощем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565822
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Meggi