...Не забирайте мою жар-птицю.
Життя без неї – мов день без сонця,
Без неї навіть палац – темниця,
Де ні щілиночки, ні віконця.
Лишіть зі мною сліпуче диво,
Що так спокусливо світлом грає.
Таке солодко-терпке і манливе,
Як плід звабливий із саду раю.
Цей птах омріяний – промінь світлий,
Що розмальовує світ зірчасто.
Я з ним, як цвіт весняний, розквітну
І з ним у серці помру від щастя.
Моя жар-птиця – прадавня казка,
Що душу зцілює чар-травою.
Не забирайте її! Будь ласка! –
Нехай лишиться навік зі мною.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565821
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Ірина Васильківська