В старій,занедбаній хатині,
Схилились стіни до землі.
В покритій брудом й павутині,
Потухли очі молоді.
І посмішка з обличчя стерлась,
Так,як букви із газет,
Пліснява крізь скло продерлась,
І став нікчемний той портрет!
Раніше був він як окраса,
Похмурих стін - перлина,
Тепер,глядить сумна гримаса,
Немов ображена дитина.
Розглядали,милувались,
Зоставались з ним на тет-а-тет,
Куди ж ті люди подівались?
Чому зоставили портрет?
А очі мовби виглядають,
Що хтось згадає,схаменеться,
Та давно усі вже знають,
Ніхто в розвалину з портретом не вернеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565690
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2015
автор: Ірина Сонячна