***
розколюється голова вже більш як місяць
глузд переїхав, ще за ту неділю
й у скронях поселились інші лиходії..
подеікують, народ - я в чомусь винен.
вини я не минаю, але був не сам.
лиш там далеко десь у підсвідомості моєї скроні,
малюю совіті про наміри прозорі ..
ми ж всі такі чудові,
...коли спим.
я так живу і мабуть - і просто так кохаю.
ні гір ні скель я не ламаю
- а певно мав!.
по світу не збираю манівці
лише тримаючи тебе - наполовину трохи
у руці
я дійсно застигаю оберти.
- спостерігаю.
нектар вишневий набираю.
солодко й слизько трохи.
справа має дійти до доброго вина.
яке ти саме любиш.
а вони не знають...
порадники мені в мої думки.
краще не слухва та не пив
світ за очі засів, як сокіл високо у небі.
я світу іншого -не знав-до і після...
то має бути так?..
але як треба. прошу, місяць
свічку загаси
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2015
автор: Велес Є