Про волю для свого народу мріяв,
Був чесним ти, лукавити не вмів.
Вкраїни доля так тобі боліла!
Влучало слово стрілами в царків.
Всевишній дав чи дар, чи тяжку ношу.
Ти на Голгофу вперто ніс її.
Тепер я навіть уявить не можу,
І звідки сили бралися в тобі?
Ти жив козацьким духом і стремлінням,
Що у душі живим вогнем горів.
Тобі боліло люду зубожіння,
По іншому ти жити не умів.
Хотів, щоб розквітала Україна.
Щоб люди її пильно берегли.
Хотів щоб всі були ми як родина.
Прости Тарасе нас, що не змогли...
Твій заповіт дотриматися брате.
Вертаїмо ми знов в часи твої,
Коли життя людське, так мало варте,
Рвуть землю на шматочки упирі.
Прости Кобзарю, нас за зниклі села,
За все, що мали, та не зберегли.
Якась розмова наша, не весела... Прости Тарасе нас, за все прости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564347
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: Наталка Долинська