Білий день, іде тиха година,
Щось магічне є в денному світлі,
І не мається жодна людина,
Зайчик сонця гуляє, все квітне.
Лиш одному малечі не спиться,
Вже поринув у ті краєвиди,
Уявивши що ловить, не сниться..
Того зайчика, що це? Повсюди..
Озирнувшись, здалося, метелик,
Повернувшись на бік, не здалося!
О, там чай іще теплий -де столик,
Щось з уяви, так дивно..збуло́ся!
Ось дідусь на порозі, у ліжка,
Ох, так швидко прикинувся сплячим,
Мрійник юний, звисала лиш ніжка,
Із - під ковдри, дідусь був терплячим :)
Здогадався про літню аферу,
Про маленьку хитринку від внука,
Полюбляв жартівливу він сферу,
Та на полі стріляти із лука.
О́чки жмуривши, тихо всміхнувся,
Обійняв ті широкії плечі,
Й запитати малюк не забувся,
Те, що хтів, задуваючи свічі.
"Чи збувається все, про що мрієш?
Ви, дорослі, так рідко десь "там",
Де є все, що уявиш і знаєш,
Це чарівнеє місце по снам.."
"Так, онуче, як сильная віра -
Все збувається, мрій лиш та дій..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564146
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Валентина Капшук