В свій світ не клич і не малюй
(Та фарби не збавляй даремно),
Місцевість, де проляже путь, –
Вона похмура й неприємна.
Давно мій потяг відійшов,
А я на нього запізнилась.
В останній не зайшла вагон,
Лише услід йому дивилась.
Мій потяг вирушив у путь,
Лиш на пероні я осталась…
Назад його не повернуть, –
Вокзали інші вже чекали.
Давно мій потяг відійшов,
Вже й стукоту коліс не чутно.
І мрій солодких ореол
Над вишнею розтанув хутко…
30.06.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564129
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Martsin Slavo