як часто, довго мріяв про кремезно-непорушні
гори
подібно статній дівчині, що неймовірно одяглась і встала
там, бути з нею я бажав.. на жаль
тиск поперек горла став, вище пагорбів піднятися
не дозволяв...ох ця вже неприродня аритмія.
та я спокутуватись не збирався.
легко так життя прожити..
бо трави як волосся,
зелено світить ясно - зранку на підвіконні схилів
Рідної землі.
і тільки я поглянув на її, так голова пішла
гуцульським гопаком.. гей я гей!
а серце однозначно вказувало-давню вдачу.
на ту!, яку б отримала - на здачу
від безсоромного - мене.
я вже - не вільний.
поработила ти мене...
хоч не продався і не здався!
за даремно.
вже ризик не моє і варта може кращого...
наприклад - піяніста, чи
композитора а чи шахматиста
- я буду й залишився таким-який я є.
ти горда, серденько моє
і далі буде гуляти не вритму
життя таке, певно, таке
-----
обидва ми є вперті
лежачи різно поряд з ліжком
хто з низу а хто зверху забуде
дарма!
ХАРАКТЕР ГОРАМ СТАВИТИ В ЗАСТАВУ?
смішно. гидко й прикро...
а досі та гора осяйна й неприступна
...і думка вдень що спокій не дала, то вечором
нагадує про себе через тебе
-я втратив, чи втрачаю..хто зна
... може Він?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2015
автор: Велес Є