Яснооко-зелена і затишно-тепла весна
Знов розправить чарівно-червоні метеликокрила.
Її пісня пташина, співучо-п`янка, голосна
Всі зачинені двері у серці навстіж відкрила.
Я з птахами полинув би в небо, у височінь,
Хай внизу пропливають сади дощами умиті.
Підіймусь іще вище, до сонця ясних володінь,
А тоді знов у хмари, у неба скупаюсь блакиті.
Вітерцем доторкнуся до вуст і до щічок дівчат.
Промінцем зазирну в яснозорі закохані очі,
В них горять діаманти у безліч коханокарат.
Зазирну й залишУсь, відпускати вже не захочу.
Я ранковим туманом омию кожен листок,
Солов`єм заспіваю закохано-щемні пісні.
Я метеликом спраглим росу буду пити з квіток.
Я розтану, згорю, розчинюся у мирній весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563894
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Анатолій В.