Я чекаю на тебе, постукай у двері, прийди…
Алкоголь - мої ліки, весна вбиває ще більше…
Я так стомився терпіти, став надто крихкий,
дивитись боляче, як падає все в що ти віриш…
Забрали з собою обійми, мені залишивши
спогади, тишу, пам'ять і присмак гіркої вини,
котра безупинно, безжалісно, впевнено ріже
в той час, коли серце нестримно летить до весни…
А я розбиваю всі ранки і ночі самотні,
босоніж топчуся по залишках зламаних днів…
Все те, що боліло учора, болить і сьогодні,
а я лише просто бути потрібним хотів…
І вітер, і світло ліхтарне, й нічні перехожі,
всі мовчки закутались, їм же ж моє не болить…
Стоптую вулиці в пошуках тої, що зможе
мене розпізнати між буднів і сотень облич…
https://vk.com/public52893592
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563716
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2015
автор: Матвійчук