* * *
Летять сніжинки з неба білі, гарні,
Захоплено дивлюся їм услід
І серцем відчуваю тиху радість, –
Сприймаю, наче щастя, білий сніг.
Сніжинки падають такі тендітні,
Як почуття, чекання щастя, свят,
Кружляють і гойдаються в повітрі,–
Заполоняє світ цей снігопад.
На красоту не можу надивитись…
Очікувати хочеться чудес,
Коли маленькі чарівні сніжинки,
Так безтурботно падають з небес.
Сніжинки, наче мрія із дитинства…
Але життя проходить… що я жду?
Дні пролітають швидко і неспинно,–
Сумую я за ними і…тужу.
Та всупереч сумним думкам, я вірю
В довершеність зимової краси.
Дивлюся на бенкет природи білий
І мрію про майбутні дні й роки.
Здається, в душу ллється чисте світло,
Як хороводить білий снігопад,
Щасливе серце, радістю зігріте,
Тріпоче у чеканні дивних свят.
22.11.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563621
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2015
автор: Martsin Slavo