Заснували небо хмари, знову дощ,
І змивають краплі вправно пил із площ.
Небо стало хмуре-хмуре і сумне,
І не світить більше сонце нам ясне.
Слухаю, як барабанить дощ в вікно,
Скла старанно вимиває полотно.
До душі торкнувся злегка вогкий сум,
Спонукав мене до спогадів і дум.
Хоч в погідні днини сонечко пече,
Та я сонячної днини хочу ще!
Від похмурої погоди в серці щем,
Вже наситилася вволю цим дощем.
На землі вже всюди сяє чистота,
Ще лиш сіра і похмура висота.
Неба хай блакить засяє і душа,
Хмарки хай собі за вітром десь біжать.
Промінь сонця доторкнеться до сердець,
І освіжить грішні душі вітерець,
Не було щоби неправди та інтриг
Ні в людей дорослих, ні в дітей малих.
23.06.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563374
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2015
автор: Martsin Slavo