Спраглому кохання, вічний пошук,
Без якого день як й не минув
І шукає спраглий справжні очі,
За які готовий, навіть у війну.
За які співати серенади,
Він готовий ночі на проліт
І влаштовувать яскраві променади,
Любій своїй показать цей світ!
У його красі і повелінні,
В розмаїтості природних кольорів
І у величі грози у маї
І у силі сІчневих снігів.
Парк залюблений у місто показати,
Тиху річку, що зганяє сум
І під місяцем навколішки враз стати,
«Ти, царівна, моїх ясних дум!»
І співає соловей весною,
Ті пісні, що чує тільки той
Хто промовить «Люба, я кохаю!»,
А у відповідь душа сія теплом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563281
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Андрій Булакевич