Кому будь-хто, а про справжню марю
не розмальовану цяцьками леді,
з якою в радості у сні літаю
в безхмарному і синім-синім небі...
Навіщо комікси, якщо зітреться фарба?
Навіщо пестощі якщо слова пусті?
тримать живе - найкраща карма
яка нераз вернеться на "прости"...
А сльози радості не вбачиш через грим
твоя ж сміється поглядом, очима
знайди її!Знайди ж бо, Пілігрим!
А що як ти її зустрінеш за дверима?
І кігті, пластика - навіщо та краса,
що мама дарувала через муки?
сама ця Барбі чинить чудеса
накинувши ланцюг ляльок на руки.
Я вас не бачу. Згиньте у пітьмі,
Бо ваша маса то локальна перешкода
а де одна? Де ж та одна, скажіть?
У літній день для мене прохолода...
Твоїх очей проміння віднайду,
це не проблема, просто дайте час,
у брід ту річку сміло перейду,
яка кордоном стала поміж нас.
Кому будь-хто... Я ж краще сам залишусь
бо справжні всі сховались за сукном
і мандрами у день щодень утішусь,
тебе чекаючи з весільним бурштином...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563261
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Турист