Ось кран стоїть, мов гайстур безпорадний,
Будову не довівши до кінця.
В людей не пити радості з лиця,
Де ж пасторальний плин життя святий?
Вже не святий - інвестувати непринадний...
Видовищ мало - зате хлібом пахне,
Хіба ж то не видовище - жнива?
Село вирує, радо ожива.
День врожаю - і, без просвіту, до весни,
Немов під паром поле, мовчки чахне...
Село вкраїнське ... Вічне, бо постійне.
Як од часів зародження Руси,
Ти й дотепер таке, хоча краси,
Нестачило тобі по скону Ери Рад.
Отож стоїш, мов збіжжя самосійне...
Посипле хто інвесторам принад?
Вдихне життя сюди, омріяне, надійне...
6.09.02р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56318
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.01.2008
автор: Микола Шевченко