В передостанній день зими
Такі весняні сподівання!
Вона ж, розлігшись на санях,
Ще допива блаженства мить,
Хоч і приписує закон
Негайно ізректись престолу…
А між гілля, відверто голе,
Туман потрапив у полон.
І емігрантки сум гіркий
Ще неодмінно стане в позу,
Й парчу іскристого морозу
Єхидно кине на грядки.
Та вже тужавіє крильми
Надія у весни на ганку,
Що зникне лихо до останку
В передостанній день зими.
Що щедра сонячна блакить
Поллється в наші спраглі душі,
Й благословить усе насущне
І працювати і любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562885
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: stawitscky