Немов сльоза душа тремтить,
І біль, туманом очі обіймає.
І знову та тужлива мить,
Що на устах моїх,безжурно грає.
Ніщо на світі так не гріє,
Як та любов що лиш твоя.
Ніхто на світі, так не мріє
Як я,лиш я.
Доторкнись,
відчуй,
не відступай,
друже посміхнись
і не жалкуй.
Любов ти не ламай
Нехай засяє, сонцем полуденним,
Ота любов,що мірить моє серце.
Не буде час таким буденним,
Як відіб*ється промінь у люстерці.
Тоді, я знову підіймусь,
І стану сильною, навіки,
Тобі лукавий, усміхнусь.,
І увійду в блажені ріки.
Ні страх,ні біль вже не лякають.
Мені бракує, ще багато літ.
Усі лиш зла, скарбницю знають.
Не я так кажу,так живе весь світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562791
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2015
автор: Ірина Сонячна