Сліди крові на білім снугу,
Що упали кривавими росами.
І розірвану душу мою,
Десь далеко від болі відносить.
Скільки там безіменних могил,
Скільки душ ця війна загубила!
Полягло так багато синів,
Що земля України зростила.
Скільки сліз,вже за ними пролито,
І мати плачучи в цю мить благає Бога,
Щоб вернувся живим додому,
Її син,бо важка дорога.
Скільки маків червоних цвіте,
На серцях наших відданих воїнів.
Це сини що віддали життя.
За майбутнє,свого відродродження.
Знов упадуть кривавими росами,
Червоним маком зацвіте Вкраїнське поле.
Тримайся тільки сину України,
Тримайся,знами Бог,і з нами воля!
Біль і туга у серці моїм,
За синами,що жить не судилось.
Ти був братом по-духу мені!
Та так рано життя обірвалось...
Як весною я полем пройдусь,
І побачу як мак розцвітає.
Я тихенько в душі помолюсь,
І про тебе солдате згадаю...
НАДІЯ КИШЕНЯ 26.02.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562594
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2015
автор: КОЛЮЧКА