Білим по білому, мовчки, безмежно
тягнуться дні невловимим потоком…
Я мов тут є, та собі не належу
день за днем, так крок за кроком…
Театр затих, скінчилась вистава,
віриш не віриш, справа твоя…
обірвалась написана драма,
а як же я…? Ну а як же я…???
Стало так холодно, вимкнене світло,
тіні по стінах, стрілки вперед…
Зала глядацька до тиші звикла,
чорним по білому - новий сюжет…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562428
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2015
автор: Матвійчук