Я збудував собі замок із мрій.
Так, це ілюзія, але гарна.
Може маленький, за те тільки мій,
І руйнувати його спроба марна.
Він ефемерно-далекий, як дим
Та захищає від чорного світу.
За ілюзорності муром міцним
Я заховаюсь у мріях з граніту.
В час, коли сили боротись нема,
Мовчки усе на поталу віддам
Чорним світам, де панує зима.
Сам відійду... Не шукайте - я там.
І не кажіть, що я боягуз,
Що сам від себе ховаюсь у сни.
Просто в проблемах в коліно загруз
І вже не сила чекати весни.
Знаю ,що скоро... Знаю мине...
Та доки розум, ще зовсім не змовк -
Поки що так. Не шукайте мене.
Браму закрито... Засов і замОк!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561543
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2015
автор: Анатолій В.