Заглядає місяць в хату,
І сміється,мов живий,
Вкрив промінням, всю кімнату,
Хоч бери на нього й вий!
Він далеко,але поряд,
Все до мене повертає,
І кидає ясний погляд,
Душу смуток огортає!
Стою у мареві ночей,
Й чомусь ,не бачу світла,
Такий знайомий блиск очей!
Немов прокинулась,розквітла!
А Він неначе зрозумів,
Поглянув вдруге, усміхнувся,
Останній вітер відшумів,
Він пішов й не оглянувся!
Я заплакала в надії,
Що душа Його вернеться.
Але то, були лише мрії
Та все ж може озирнеться!
Сховався місяць в темній хмарі
Забрав Його навіки в ніч,
Шукала серце я в примарі.
Та це давно забута річ!
І ось, коли знов зорі сяють,
Й виходить місяць на поріг,
Вони зі мною розмовляють,́
Стира сліди з Його доріг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560959
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.02.2015
автор: Ірина Сонячна