Тобі зателефонувати, – є думки, –
Хоч раз один-однісінький, в неділю,
Але наважитись зробити крок такий,
Нав’язуватись ніби, я не смію.
Шаблонних кілька фраз мені промовиш ти,
Вони мені лише розтравлять душу,
У тих словах і фразах стільки пустоти,
А безвість повна мрій – чекати мушу.
Та й не сумую я, Христос – мій Друг близький,
Із Ним у плині днів веду розмови…
І телефонні не потрібні тут дзвінки,
Його святим втішаюсь кожним словом.
14.03.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560180
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2015
автор: Martsin Slavo