В душі панує тиша, пустота.
Нема думок, нема емоцій.
Відкіль прийшла у серце німота
І розділила душу на сто порцій ?...
А ти тепер до купи знов збирай
Душі розірваної пазли.
Десь під ногами їх шукай
Допоки тліють, доки ще не згасли.
З прощення та любові клей звари,
Додай ще ніжності для міцності.
І клаптики душі знайди, збери,
Все разом склей та попроси у вічності
Надії вітру, та вітрила віри,
Кохання крила, щоб до неба піднеслИ
В безмежну далеч, у сузір`я ліри,
Щоб там віршами шрами заросли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559859
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Анатолій В.