Скільки доль розірвано на малі шматки,
Будуть кровоточити рани ще роки.
Кожен хто у руки кляту зброю брав -
Скоро повернутися з фронту обіцяв.
Не сумуй кохана і за все пробач,
Посміхнися мила, бо й мені хоч плач.
Навіть коли куля призупинить час,
Чи коли підводив я тебе хоч раз ?!
Повернусь лелекою у свій рідний край,
По весні із вирію мене зустрічай.
Стиглою черешнею стану у саду,
Літнім теплим дощиком із небес прийду.
Чорнобривцем маминим, ластівкою в небі...
Не тужи кохана, плакати не треба.
На світанку босою вийдеш за поріг,
Я туманом росяним упаду до ніг.
Стану першим променем сонячних заграв.
Ось і повернувся я, як і обіцяв!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2015
автор: Анатолій В.