Я, як і ти колись була самотня
І дні пусті, мов намистини чорні рахувала
Кожну ніч мені відкривалася безодня
Що на шматки мене безжально шматувала
Я в віршах шукала порятунку
І в історіях придуманих кохання
І в фабульних мріях вищого ґатунку
Я доживала знесилена до рання
А скільки болю і надій розбитих вщент
Мене спіткало на амурній ниві
Життєвого оркестру небесний диригент
Скупав мене в бруднющій зливі
А скільки слів брехливих чула: « Я люблю»
І стільки ж: «Навіки не віддам»
«Зі мною будеш, як в раю» -
Черговий обіцяв мені Адам
Листів чимало вкутаних журбою
Манекенним і холодним писала адресатам
Та вони із гордістю не виграли двобою
І дарунку не принесли моїм душевним катам
І здається літ тисячу минуло
Аж поки янгол мій з’явився
Моє серденько рідне щось відчуло
І раптом світ новий відкрився
Ось і ти колись зустрінеш свою долю
Пам’ятай – на все свій час
А поки що цінуй, мов птаха волю
І не прогав солодкий шанс
© Леся Приліпко, 02.01.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак