Зі світлом кольору лимонного ліхтар
З цікавістю у шибку заглядає
На солодко-спокусливий мій дар
Що мене коханою так ніжно називає
Він янгол мій чорноволосий
Що вустами вишневими перса торкає
Він аж надто звабливий і босий
І кожна струна в мені скрипкою грає
Сором’язливо ліхтар зашарівся
Обійми й пестощі йому невтямки
Він навік один сотворився
Над ним сміються байдужі зірки
Янгол мій лукаво посміхається
Моє волосся знетямлено голубить
В його погляді легко читається
Що дику кішку він в мені розбудить
Грайливим вогником оченята мої світяться
Пристрасть бурхлива вступає у гру
Коли ж наші душі нарешті натішаться?
Коли ж нагороду свою заберу?
Давно вимкнені всі телефони
Радості дозу абоненти прийма
І час величної своєї корони
Від здивування ні на мить не зніма
Кімната наша, мов острівець
В життєвому морі спокійна місцина
Мій янгол – це щастя творець
А я неймовірно щаслива людина
© Леся Приліпко, 01.01.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак