Прийшла зима. Сніжинки пролітають,
Надійно мрій моїх приховують сліди
І білим пухом ангельським встеляють
Весь світ: стежинки, хати, ліс, поля, сади.
На цім снігу незайманому білім
Я гілкою ім’я край стежки напишу
І намалюю квітку неуміло,
В дарунок імені картинку залишу.
Ім’я на білому снігу – це туга,
І як постскриптум ненаписаних листів
Далекого, але близького друга,
Як сяйво місяця, що уночі горів.
Ім’я на білому снігу – як світло
Зірок казкових у безхмарних небесах…
А що кохаю, – написати не посміла,
Немає сенсу у написаних словах.
Як повз пройдеш, і прочитати вдасться
Своє ім’я на білосніжній простині, –
Теплом у серці відізветься щастя…
Ім’я, немов молитва…
Квітка…
Сніг…
05.01.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557946
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: Martsin Slavo