Ступає тихою ходою осінь
Із теплими дощами і туманом,
Закрили сиві хмари неба просинь,
Природа у садах святково вбрана.
Вплітає стрічок жовтих шовк у крони,
Шепоче вітер листячком прив’ялим.
Мене причарувала знову осінь,
Без тебе я в красі цій заблукала.
На струнах вітру тихо грає осінь,
Закоханий в цю пору дощ ридає,
Кохання підхопила неба просідь,
Як ягоди калини почуття палає,
Зове і манить, і несе на крилах…
У тисняві моїх мрій нездійсненних
Я не сказала слів тобі важливих,
Втонула в вирі осені шаленім.
Осінні звуки мелодійні підхопили,
І лину вслід у області високі, –
Незчулася, як за дверима стихли
Твої такі знайомі й рідні кроки.
Крильми я б’юся об твою байдужість,
Неначе птиця зранена у горах,
Самотньо так без тебе, й серце тужить,
Бо втратила тебе в осінніх хорах.
Вернись назад, тебе я дочекаюсь,
Щоби дотла згоріти в мерехтінні
Свічі твоєї, і прости, благаю, –
Я заблукала в музиці осінній.
05.10.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557944
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: Martsin Slavo