Ти дивишся у очі--- та не треба слів
Їх вітер віднесе, і ти забудеш
Та по очах давно я зрозумів
Що ти мене кохаєш,і ти любиш
Наповню снагою кохання я уста
Які мовчать, й нічого не говорять
Хоча я знаю, що це крик душі,
Й без слів моє кохання вони творять!
Доторкнись рукою ти до серця
Гамму струн душі ти зрозумій
Не можу я назвати це прощанням
Ти залиши хоч острівок надій!
Бринить сльоза, сполохана прощанням
Ідуть дощі, змиваючи тепло
Все те, що називалося коханням
Як літо бабине, майнуло і пройшло.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557676
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: Олег М.