Жити по- новому, запалив свічки,
Чути вже від "нових", старі балачки.
Сплатиш комуналку, решта- лиш на хліб,
Якщо будеш їсти, раз у кілька діб.
Лиш народним коштом армію вдягати,
Дачі- генералам, хлопцям- автомати,
Тим, що у окопах день і ніч воюють.
Поки товстосуми у тилу жирують.
З ліків по кишені - лиш зеленку пити,
І політикам брехливим голови мастити.
Медицина- розкіш, школа- для еліти,
Право йти в 10й треба вже купити.
На харчі у школах кошти де ж узяти?
Якщо "бідних" депутатів треба годувати.
Геть на все податки, безкоштовний- сніг,
Пенсії й зарплати- курячий це сміх.
Зранку і до ночі в Раді йдуть дебати.
Що б іще народу оподаткувати?
Збільшити безмежно ще б пенсійний вік:
Менше українців, то й простіший лік.
Крок один в Європу, два назад-у риму,
Залишилось тільки пережити зиму.
Щоб не" врізать дуба" без тепла і газу,
Щоб хватило в лампі до весни в нас гасу.
Перспектив нема ніяких юному й старому,
Ось, що значить , браття:" Жити по-новому".
Лікарі із вчителями "мінімалці" раді,
А пихаті можновладці тішаться при владі.
Борються з корупцією до "бабла" охочі,
Загребучі руки,завидючі очі.
Стало зрозуміло люду трудовому:
Жити стало гірше, але по- новому.
Бачили, як кажуть, очі що купляли,
Як до Ради кращих , з гірших вибирали.
Сподівались люди, з часом, на люстрацію.
Та , мабуть, надія- тільки на кастрацію.
Скоро вже урветься, людям всім терпець,
Третій як Майдан повстане- владі всій кінець.
Т. Семенченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557536
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Тетяна Семенченко