Котився світ в якусь пусту діру,
Вулканами гримів, цунамі умивався,
Перевіряв людей на віру,
З них сміявся, грався.
Летів в космічну далечінь
Піщинкою в галактик вінегреті,
І ми вже безліч поколінь,
Мов пасажири у ракеті.
А я весь час крутив в думках своє,
В мить, коли лихо змінює світогляд:
Це щастя, що Ти в мене є,
У мене є твій сіроокий погляд.
І завдяки йому я ще не згас
І витримаю кару божу.
Світ, певно, проживе без нас,
А я без тебе - жити вже не зможу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557451
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Анатолій В.