Я так прошу лише дзвінок
Аби почути шепіт ніжний,
Та за гудком звучить гудок
І звук завжди одноманітний
Я прошу тільки лиш слова
Що гріютьсерце й гоять тіло
Та з відти голосу нема
І сльози покривають шкіру,
Благаю тільки не мовчи,
Скажи хоч щось, прошу я знову
Та з відти тільки лиш гудок
Й ваш абонент в не зоні дії,
Я прогу тільки лиш розмову
Сказати й чути певне слово
Та тиша серце розриває...
Мов абонента вже не має...
Я дзвоню й чую лиш гудки
Що крають душу на шматки
І все затихло навкруги
Адже не знаю де й як ти
І день за днем дзвоню я знову
Я хочу чути сина слово
Й зігріти душу на часи
Почувши сину лиш як ти....
А.Отченко
p/s присвячується моєму сину миколці ...
синулька я так сумую за тобою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557390
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко